События шоу-бизнеса 

Наталка Карпа. Свадебный переполох

О личной жизни яркой Львовянки ничего не было известно. Однако этой зимой ситуация в корне изменилась: певица стала появляться на светских мероприятиях с эффектным брюнетом. Журналисты все разведали о ее новом спутнике: им оказался герой АТО из Днепра Евгений Терехов по прозвищу Титановый Джексон. А когда в сентябре стало известно о предстоящей свадьбе этой пары, повод для встречи нашелся сам собой.

— Наталка, Женя, давайте начнем с самого начала. Расскажите, как вы познакомились?

Наталка: Ми познайомилися 27 жовтня 2015 року на концерті, в якому я брала участь, в рамках туру «Патріоти об’єднують країну». Женя тоді балотувався в мери міста Павлоград, звідки він родом, і як кандидат мав виступати з промовою, тому вперше ми один одного побачили за лаштунками. Був величезний open-air, багато артистів. Як побачила його, одразу зауважила, який він статний, гарний, розумний. Тоді ми просто обмінялися привітами, ніякого флірту не було. Після цієї зустрічі почали спілкуватися у Фейсбуці. Евгений: К сожалению, я не прошел в мэры, зато стал советником мэра Днепра Бориса Филатова по вопросам волонтеров и АТО. Поэтому перед Новым годом, 28 декабря, я организовал концерт в военном госпитале в Днепре, пригласил много артистов, в том числе и Наталку.

Н.: У артистів передноворічні дні завжди насичені концертами та корпоративами. Спочатку подумала, що не зможу приїхати, але саме в цей день у мене було «вікно», тому я погодилася. — Я думаю, вы согласились еще и потому, что приглашение поступило от Жени.

Н.: Нет, на тот момент еще ничто не предвещало нашего будущего счастья (улыбается). Вместе с группой «Антитіла» она днем выступила в военном госпитале, а вечером «Антитіла» в пабе давали концерт. Я пригласил туда же на ужин и Наталку с ее командой, чтобы отблагодарить. Мы сидели, по-дружески общались и договорились до того, что Наталка предложила Новый год отпраздновать вместе во Львове. Я, недолго думая, согласился, так как после войны еще и не отдохнул нормально.

Н.: Коли ми сиділи в пабі, я як добра душа запросила всіх присутніх за столом до Львова. Кажу: «Я львів’янка і переконана, що найкращі новорічні і різдвяні традиції ви можете побачити лише у цьому місті, тим більше, що у моїй родині їх і досі дотримуються. От хто має бажання, приїжджайте, я вас усіх зустріну». Хоча у мене новорічна ніч була розписана по хвилинах. Зі-го мені телефонує Женя і каже: «Якщо запрошення в силі, то я вже їду». І я замислилася: де він зустрічатиме Новий рік? Зізнаюся, тоді ніяких романтичних почуттів ще не було між нами. Я навіть не розглядала його як потенційного кавалера: тоді я просто відчувала, що це хороша людина, яка багато робить для бійців, яка сама пережила важкі поранення і довгу реабілітацію. Він привабив мене як особистість, постать. Женя прямолінійний, чіткий, правильний. Я домовилася, що він буде святкувати новорічну ніч в одному з тих місць, де я мала виступати. Вже після концерту приїхала до ресторану, де був Женя зі своїми друзями. Там святкували і мої друзі, ми об’єдналися у велику компанію. Коли залунала пісня Джо Кокера You are so beautiful, Женя запросив мене на повільний танець. Напевне, той танець розставив всі крапки над «і». Для себе я з’ясувала, що Женя вільний чоловік, який готовий до серйозних стосунків. Також зрозуміла, що подобаюсь йому. Женя мені відкрився, а я відкрилася йому. Хоча спочатку він думав, що в мене на той момент був хлопець.

— А у вас действительно был молодой человек на тот момент?

Н.: Насправді, у мене були стосунки, не можу, правда, сказати, що романтичні, але добрі дружні стосунки. Була людина, з якою ми спілкувалися, яка виявляла до мене симпатію, дарувала мені квіти, підтримувала, коли я була у важкому турі по Україні. А ще у мене скасувався тур у США, я дуже засмутилася, і в той самий час мене запросили взяти участь у турі «Патріоти об’єднують країну». Напевно, Бог щось бачить — так має бути: саме в цьому турі я познайомилася з Євгеном. Хоча спочатку я навіть не уявляла, що він стане моєю половинкою. Проте мені був невеличкий знак, з якого моя команда дуже сміялася. Після того концерту в Павлограді мене поселили в готельний номер для молодят — лише він був вільним (сміється). — Как быстро развивались ваши отношения?

Е:. Наталка, конечно, для меня была настоящей звездой, а не только красивой девушкой, поэтому мне казалось, что ее сердце будет сложно завоевать. Дарил ей цветы, говорил приятные слова. Я знал, что у Наталки есть поклонник, и сначала старался держать дистанцию, но в новогоднюю ночь стало ясно, что между нами что-то происходит. Уже тогда я понял — она моя. Потом в рождественскую ночь у нас был ужин у родителей. И мне захотелось сделать ей что-то приятное.

— То есть у же через неделю у вас было знакомство с родителями?

Е.: Ей некуда было деваться — я оставался во Львове, а Рождество же принято отмечать в кругу семьи, вот она меня и пригласила (улыбается).

Н.: У мене ще була подруга з Киева, яку я теж запросила до себе на Різдво, тому прихід Жені не виглядав якось дивно. Я представила його батькам як свого друга. У мене дуже гостинні батьки, і вони не були проти, щоб я запросила своїх друзів і показала їм, як святкують Різдво у Львові.

— Женя, вы перед этой встречей волновались?

Е.: Я очень дружелюбный человек, люблю новые знакомства, поэтому особо не волновался. Тогда себя вел скромно. А вот когда мы собрались вместе на старый Новый год, между нами уже существовало сильное притяжение. И мне захотелось сделать приятное Наталке — я купил ей кольцо и подарил при родителях. — Ничего себе! Быстрые же вы… И какова была реакция Наталки и ее родителей? Е.: Это не было предложением, кольцо просто стало символом серьезности моих намерений. Я хотел показать, что Наталка моя девушка. Я романтик, у нас тогда был в разгаре конфетно-букетный период, и мне захотелось сделать ей подарок, тем более что ни на Новый год, ни на Рождество я ей ничего не дарил. Я принял решение очень быстро: Наталка была на фотосессии, а я в это время зашел в ближайший ювелирный магазин и купил кольцо, и даже угадал с размером. Конечно, Наталка была шокирована подарком. После этого я моментально стал любимчиком родителей (смеется).

Н.:Моя мама була в приемному шоці, як, власне, і я. У мене аж мурахи пробігли. Женя каже: «Пані Ліда, пане Семене, я хочу вам сказати, що мені дуже подобається ваша донька, я навіть кохаю. І на цих словах виймає коробочку і відкриває її. Я хочу підкріпити свої слова цією каблучкою і хочу, щоб вона стала моєю дівчиною». — С этого момента вы стали жить на два города и ездить друг к другу в гости?

Е.: Мы стали жить на три города — Днепр, Львов и Киев. Стали лучше узнавать друг друга, притираться характерами. Через пару недель я снова захотел сделать сюрприз Наталке и купил ей еще одно кольцо.

Интересные новости: